Державне агентство
автомобільних доріг України

» Громадськості » ЗСУ інформують » Коли дорога веде на Схід: Олег Кожем’якін (Херсонщина)

Коли дорога веде на Схід: Олег Кожем’якін (Херсонщина)

Цикл матеріалів про працівників дорожніх організацій, які несуть службу в зоні АТО або повернулися з фронту

На блокпостах та в бліндажах у зоні АТО можна зустріти людей різних професій, у тому числі й дорожників. Зараз у них єдине бажання – захистити рідну землю та з перемогою, цілими і неушкодженими повернутися додому.

Ще у липні 2014 року був призваний на військову службу до Збройних сил України начальник виробництва асфальтобетонного заводу Каховської ДЕД Олег Кожем’якін.

Народився Олег Володимирович 13 травня 1978 року в селі Князе-Григорівка  Великолепетиського району Херсонської області. Закінчивши  середню школу, вступив до Великолепетиського  ПТУ № 22, де здобув спеціальності тракториста-машиніста та слюсаря з ремонту сільськогосподарської техніки. Деякий час працював у КСП ім. Леніна Великолепетиського  району.

Після цього розпочався трудовий шлях Олега Володимировича в дорожній галузі. Завдяки наполегливому характеру він досяг успіхів у роботі, пройшовши шлях від робітника до інженерно-технічного працівника. У філії «Каховська ДЕД» Олег Кожем’якін працював на різних посадах: виконував обов’язки тракториста-машиніста, слюсаря з ремонту техніки та варника бітуму, а з січня 2007 року призначений начальником виробництва асфальтобетонного заводу. Золотими кадрами будь-якої галузі є люди, які пройшли кар’єрними сходинками, осягнувши всі тонкощі професії. Саме таким є Олег Володимирович Кожем’якін. Можна сказати, що з технікою він  на ти: маючи неабиякий хист до ремонту, продовжує лагодити все необхідне вдома. На роботі він вимагає від підлеглих дисциплінованості та якісного виконання всіх завдань. Водночас його знають як чуйну людину, яка небайдужа до чужих проблем. За сумлінну працю та відповідальний підхід до роботи йому неодноразово виносилися подяки підприємства. У 2011 р. Олега Володимировича відзначено подякою Херсонської облради.

Однак щоденні трудові будні перекреслила неоголошена війна. Для Олега Кожем’якіна найважливіше, щоб Україна була сильною, вільною державою, в якій би жили щасливі люди. Власне, тому він без вагань вирушив на фронт. Сильна духом людина ніколи не схилить голову перед ворогом. Олег Кожем’якін не раз був у боях, своєю відвагою й надійністю заслужив величезну повагу товаришів по зброї. Однак найтяжче переживати не труднощі служби (їх більш ніж достатньо), а розлуку з рідними. Особливо Олег Володимирович сумує за своїми двома маленькими донечками, яким раніше приділяв увесь свій вільний час. Нині бригада молодшого сержанта Кожем’якіна дислокується в одному з найбільш небезпечних районів Донеччини, успішно відбиваючи атаки ворога. Ми ж бажаємо йому втілення усіх його мрій уже в мирній Україні, а також якнайшвидшого повернення до родини та на підприємство.

За матеріалами журналу «Дорожня галузь України»